Булінг (цькування) – дії учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному чи сексуальному насильстві. Такі дії вчиняються стосовно дитини чи дитиною стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого може бути заподіяна шкода психічному чи фізичному здоров’ю потерпілого. Булінг може здійснюватись також із застосуванням засобів електронних комунікацій.

ЮНІСЕФ визначає булінг  як небажану агресивну поведінку дітей шкільного віку, яка призводить до цькування дитини іншою дитиною чи групою дітей з метою приниження, залякування та демонстрації сили.

Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, також із   застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Варто пам’ятати, що булінг (цькування) відрізняється від сварки або конфлікту між дітьми кількома типовими ознаками:

1.систематичність (повторюваність) діяння – вчинення різних форм насильства (фізичного, економічного, психологічного, сексуального, також і за допомогою засобів електронної комунікації) двічі і більше разів стосовно однієї і тієї ж особи;

2.булінг (цькування) майже завжди має злий намір, коли метою дій кривдника

є умисне заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, бажання підпорядковувати потерпілого своїм інтересам або спричинення соціальної ізоляції потерпілого;

3.для булінгу (цькування) характерний дисбаланс сил – владний дисбаланс між кривдником і потерпілим, різниця у фізичному розвитку, рівні соціально-психологічної адаптованості, соціальному статусі, стані здоров’я (наявність інвалідності чи особливих освітніх потреб), ментальному розвитку тощо;

4. відсутність розкаяння у кривдника.

Рекомендації батькам або іншим законним представникам

У спілкуванні з дитиною, яка потрапила в ситуацію насильства стала свідком скоїла насильницькі дії, вчинив булінг, вам можуть допомогти фрази:

- «Я тобі вірю»

- «Я тебе чую»

- «Я тебе підтримаю»

- «Давай поговоримо про цю ситуацію»

- «Що відбувається, через що ти себе так почуваєш?»

- «Іноді ми всі почуваємося пригніченими. Давай подумаємо, як я можу тобі допомогти почуватися краще?»

- «Я тебе люблю і мене турбує твій настрій. Скажи, що відбувається?»

- «Поділись зі мною, як ти себе почуваєш. Я, дійсно, хочу це знати»

- «Мені шкода, що це сталося»

- «Дякую, що ти розповів»

-«Як ти думаєш, кому ще ти можеш розповісти про те, що відбулося/відбувається?»

- «Давай подумаємо, що ми можемо зробити, щоб такого більш не сталося?»

- «Ти можеш звертатися до мене стільки, скільки це буде потрібно»

- «Відчувати провину це нормально»

- «Я розумію, що ти зараз можеш почуватися по-різному, але це нормально для цієї ситуації»

- «Ця розмова є дуже важливою для вирішення цієї ситуації».

Алгоритм виявлення та реагування на випадки насильства (для батьків або

інших законних представників учнів та учениць)

Ці прояви у поведінці та видимі ознаки можуть сигналізувати, що дитина потерпає від будь-якої з форм насильства або є загроза вчинення насильства.

- проявляє протягом кількох днів різку зміну звичної для неї поведінки;

- уникає контактів з однолітками;

- уникає контактів з дорослими, зокрема й з родинного кола чи друзів сім'ї;

- має агресивну реакцію щодо конкретних людей або людей певної статі, віку тощо;

- не має бажання йти додому;

- проявляє насильство, агресивну поведінку до інших;

- має тілесні ушкодження;

- намагається приховати травми та обставини їх отримання;

- замкнута, тривожна, боязка;

- проявляє занижену самооцінку, має почуття провини;

- відмовляється з будь-яких причин йти до закладу освіти;

- скаржиться на пошкодження, зникнення чи вимагання особистих речей;

- скаржиться на вимагання грошей, їжі тощо;

- скаржиться на образливі висловлювання, прізвиська, жарти, жести, погрози, поширення чуток, обмацування сексуального (інтимного) характеру тощо;

- має мало друзів, або зовсім їх не має;

- швидко втомлюється, має низьку концентрацію уваги;

- відмовляється від гігієнічного догляду за собою;

У всіх вищеперелічених випадках не будьте байдужими!

Зверніться до:

- працівників закладу освіти;

- органів Національної поліції;

- служби у справах дітей;

- закладів охорони здоров’я;

- центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Також ви можете звернутись для отримання консультацій юристів, психологів та соціальних працівників на:

- Національну дитячу «гарячу» лінію 116 111 з мобільних або 0 800 500 225 зі

стаціонарних (з пн. - пт. з 12.00 до 20.00). Лінія є безкоштовною, анонімною та конфіденційною;

- Національну «гарячу» лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації за тел. 0 800 500 335 або 116 123 з мобільних або стаціонарних цілодобово (безкоштовно, анонімно, конфіденційно);

- «гарячу» лінію для осіб, які постраждали від домашнього насильства, що

створена на базі Урядового контактного центру за номером 15-47. Сервіс цілодобово доступний, дзвінки є безкоштовними зі стаціонарних та мобільних телефонів, анонімними та конфіденційними.